Гендерна рівність – це коли жінка працює на будівництві, тягає шафи на десятий поверх, помирає в брудних окопах від тифу та отримує по пиці після питання «прикурить не найдёцца» в глухому провулку рідного міста. Найвигідніше, що може зробити чоловік, це стати жінкою, або гомосексуалістом. У такий спосіб чоловік, схожий на жінку, звільняється від більшості труднощів, що його переслідують протягом усього життя.

В нашу складну епоху ґламуру, через небажання трахатися в дупу молодь вигадала стиль метросексуальності. Це начебто робить вас ніжним, сором’язливим, у рюшечках, робить із вас жінку (як такому даси автомат, шафу, чи наб’єш морду), але в той же час звільняє від одностатевого сексу.

В епоху наукових, технічних, сексуальних революцій всім хотілося за щось боротися. Але в той час, коли більшість змагалася за право менше працювати, «просунуті» жінки почали боротися за право працювати більше, або працювати в принципі. Розпочалась запекла війна. Вони домоглися права носити штани (доволі незручна річ), кохатися принципово зверху, вмирати на війнах, укладати асфальт (популярна фішка радянських феміністок). В кінці 19 ст. їм не встигли пояснити, що прав цих у них ніхто не забирав. Та й, власне, корисність і приємність цих прав сумнівна.

Взагалі жінка – набагато прогресивніша істота. Вона відстояла право не робити більшості неприємних, важких, обтяжливих справ. Єдине що залишилось, це народження дітей, але і на це в розвинений країнах забивають. Ця боротьба за право «не робити» була переможена жінками ще десяток тисячоліть тому. І лише наприкінці 19 століття жінка почала схилятись до боротьби за право перетягти на свої плечі більшість справ, які так по-лоховськи взяв на себе чоловік.

Так виглядала б родина Романових, якби організувала мітинг у Кремлі за права царя пахати на рівні з черню. Чи відчуває цар комплекс неповноцінності через те, що не має права пахати на полі, будувати будинки, загрібати гній в конюшні? Цар, як і жінка – це сонце, має сенс для всіх оточуючих через світло, яке цим оточуючим конче необхідне. Король не будує будинків, але простолюдини будують палаци тому, що роблять це для короля. Мужик загрібає гній в конюшні, і підковує коней, але чудово підковані коні – для принца.

Простолюдин – придаток для сонця-короля. Мужик може пишатися своїм вправним прибиранням гною, але цар ніколи не комплексуватиме через відсутність подібної майстерності. Адже він вищий за ці земні справи. Так само і жінка. «Чим вірмени кращі за грузинів? Чим? Відповідь: Чим грузини». Тільки-но жінка ставить під сумнів свою велич, вона падає. Вона може докласти надзусиль і стати на рівень із чоловіками – директором, шахтарем, військовим. Але з цими якостями і вміннями вона перестає бути жінкою.

До речі, царі і крякнули через те, що почали прирівнювати себе до мужиків і простолюдинів. Жидомасон Толстой вбив царизм своїм опрощенством… Фемінізм вигадав якийсь педераст (в хорошому сенсі цього слова) з великої ненависті до жінок. Феміністки – це агенти гомосексуалістів. Вони знищать усе жіноче.

Все, що відбувається – заради жінок. Весь рух життя обертається навколо них. Війни, вбивства, важка праця, мистецтво. Хто надихає? Надихає король, сонце, жінка. Все жорстоке відбувається з нами чоловіками, нами ж організоване не заради гною, чи самого процесу підковування коней, а заради вищого сенсу. Жінки були центром багато тисячоліть. Зараз чомусь вони вирішили зійти з престолу та взяти лопату, аби пишатись тим, що жінка – це не лише жінка.

Задача створювати навколо себе коловорот. Як небесні тіла. Звісно і ти навколо чогось крутишся. Але то так має ж бути. В космосі по іншому не буває. Якщо ти центр, то не можна не витрачати в порожнечу енергію. МОжна просто не бути, і це буде кінцем всього, що рухається навколо тебе.
Потрібно бути Богом. Люди бо страждають не від покарання, а від Його відсутності. Потрібно вчитись у вищих зразків.

Назвати, означає усвідомити. Часто для совісті ліпше не називати те чи інше в голос. Як противага такій самоконспірації існує сповідь. Ти маєш проговорити в слух. Після проговореного вчинок окреслюється і ріже в очі. Саме тому вироки за які соромно бурхливо не обговорюють, зради не оголошуються в слух... Наприклад, якби Апостолу Петру перед кожним кукаріканням півня оголошували "А ЗАРАЗ ТИ ЗРАДИШ ІСУСА, ТОБТО БУДЕШ ЗРАДНИКОМ, ТОБТО ВІДМОВИШСЯ, ТОБТО ПОКИНЕШ НА ПРИЗВОЛЯЩЕ" то наврядчі петро відрікся б. НАвіть Іуда при таких розкладах, відмовився б. Саме тому коли агітуєш людину зрадити (чи зробити щось їй соромне) всього лише варто не назвати зраду зрадою, підступне вбивство підступним вбивством, підлу крадіжку крисятництвом. 
Ми всі такі. Я теж. Не люблю коментарів.  

ПЗа пів кроку все по іншому....

У меня ощущение, что я некогда не умру. Это так понятно...